«Вільна преса»: Україну візьмуть в кліщі

Якщо Молдова в неділю отримає проросійського президента, розклад сил в регіоні зміниться В цю неділю у Росії може з’явитися ще одне дружню державу на пострадянському просторі. Причому — на самому кордоні з НАТО і Євросоюзом. На 30 жовтня в Молдові призначені президентські вибори. За даними...

39 0

Якщо Молдова в неділю отримає проросійського президента, розклад сил в регіоні зміниться

В цю неділю у Росії може з’явитися ще одне дружню державу на пострадянському просторі. Причому — на самому кордоні з НАТО і Євросоюзом.

На 30 жовтня в Молдові призначені президентські вибори. За даними багатьох соцопитувань, лідирує проросійськи налаштований лідер Партії соціалістів Ігор Додон. Причому, вперше після багаторічної перерви в цій країні президента обиратимуть на загальних виборах.

З 2000 року це робив парламент. Але така система довго приводила до колізій. Після відходу з поста лідера молдавських комуністів Володимира Вороніна, жодна з політичних сил в Кишиневі не могла набрати серед депутатів необхідні 61 голос з 101. У підсумку замість президента тричі призначали «виконуючого обов’язки». При цьому сидить нині за гратами за крадіжку грошей з банківської системи країни Влад Філат, наприклад, пропрацював в цій якості всього два дні.

Шляхом різних компромісів в 2012 році парламенту все ж вдалося обрати президентом Ніколає Тімофті. Зараз його термін добігає кінця, тому прийшла пора громадянам республіки подумати про нового главу держави.

Якщо оцінювати політичні процеси в Молдові в цілому за пострадянський період, то після відходу Вороніна у відставку до влади в Молдові прийшли прозахідні сили, які взяли курс не тільки на євроінтеграцію, але і взагалі на втрату Молдовою державного суверенітету шляхом приєднання її до Румунії. Реалізації цього плану заважають придністровська проблема і настрою чималої частини молдавського суспільства. Придністров’я орієнтований винятково на Росію, а більшість голосів в Молдові отримують ліві партії. Лише їх роздробленість заважає їм взяти владу і дає можливість керувати країною ліберального крила.

Зараз ситуація може принципово змінитися. За даними недавнього соцопитування Інституту громадських політик Молдови, серед кандидатів у президенти найвищий рейтинг у Ігоря Додона — 27%. Усі конкуренти серйозно відстають: лідер партії «Дія і солідарність» Майя Санду набирає 9%, глава Демпартії Маріана Лупу — менше 8%.

При цьому Ігор Додон відомий досить різкими заявами. Він відкрито говорить, що Молдова повинна приєднатися до Євразійського економічного союзу і припинити процес євроінтеграції. Нещодавно назвав Крим російським, що в європейському політикумі вважається просто неприпустимим.

Українські ЗМІ вже щосили пишуть, що після 30 жовтня Україна може опинитися в оточенні. Адже прихід до влади в Молдові проросійського політика означатиме і зняття низки суперечностей між Кишиневом і Тирасполем. У жорсткій конфронтації вони знаходяться, перш за все, через відмінності зовнішньополітичних векторів. Але якщо Молдова візьме курс на зближення з Росією, то домовитися про статус Придністров’я буде набагато простіше.

Не виключено, що знову згадають про так званому Меморандумі Козака, який передбачає для Придністров’я широку автономію і федералізацію Молдови.

До того ж в ПМР знаходяться російські військові. У Києві давно чекають мало не нападу, готуються до війни на два фронти (перший — уявна війна з російськими військами в Донбасі). І давно риють загороджувальний рів в Одеській області.

Перемога Ігоря Додона абсолютно точно стане найсильнішим політичним ударом і для Заходу. А упустити Молдову, в яку за минулі десятиліття вкладено стільки зусиль, в Брюсселі і Вашингтоні навряд чи захочуть …

— Поки складно робити прогнози щодо політичного майбутнього Молдови, ситуація там вкрай хитка, — зауважує старший науковий співробітник Російського інституту стратегічних досліджень Василь Каширін .

— За конституцією Молдова — парламентська республіка. Її президент має досить обмежені повноваження. Якщо раптом Ігор Додон переможе, країна отримає проросійськи налаштованого президента в парламентській республіці, в якій більшість органів влади під контролем прозахідних сил.

Якщо Додон і почне реалізовувати свою політику, то зіткнеться з дуже сильною протидією і парламентської більшості, і уряду, і конституційного суду. Швидше за все, загостриться політичне протистояння.

До того ж, перемога Додона Без упередження щодо. Захід буде використовувати різні можливості, щоб її не допустити. Шанси на обрання президента в першому турі порівняно невеликі. Основна боротьба буде, швидше за все, в другому. Перед ним напевно відбудеться консолідація всіх прозахідних, ліберальних і націоналістичних сил.

«СП»: — Якщо Додон все ж переможе, то Україна може опинитися в оточенні, як пишуть київські політологи.

— Україна все-таки величезна країна з 40-мільйонним населенням. Вона має кордони з Євросоюзом, вихід у Світовий океан. Позиції Заходу там сильні. В основних відомствах -американські інструктори, в армії — консультанти НАТО. А Молдова крихітна країна. І в разі обрання Додона, якраз вона виявиться відрізаною від Росії. Буде затиснута між недружніми державами. Кишиневу доведеться вирішувати проблему підтримки зв’язків з союзниками, якщо країна вирішить вступити в ЄАЕС. А ось Україна затиснутою не буде. Її геополітичну вагу незрівнянно вище, ніж у Молдови.

«СП»: — Наскільки Молдова важлива для Заходу?

— Ця країна має для Заходу велике значення з точки зору політичної, пропагандистської. У 2013 році, коли зовнішньополітичний вектор України був ще незрозумілий, центром докладання зусиль Заходу була саме Молдова. Вона грала ключову роль в Східному партнерстві.

На Заході доводили, що саме Молдова досягла великих успіхів в європеїзації, в боротьбі з корупцією. Зрозуміло, це була лише красива картинка. Незабаром вибухнув скандал з крадіжкою величезних сум з бюджету, справа з вкраденим мільярдом євро. Потім почалися вуличні протести. І навіть західні політики визнали, що Молдова захоплена олігархами.

Але якщо політичний вектор Молдови зараз почне змінюватися, збільшиться шанс приходу до влади проросійських сил, то Захід зробить все, щоб цього не допустити.

Не варто забувати, що в Держдепі США Молдову, як і Україна, курирує Вікторія Нуланд, яка дотримується жорстких позицій. Захід, звичайно, спробує Молдову не упустити.

«СП»: — Які методи він може використовувати?

— А які методи використані на Україні? У Молдові теж може бути організація масових вуличних протестів і навіть доведена до кінця «кольорова» революція. Як на Україні, в Грузії, в багатьох інших державах світу. Цим арсеналом Америка користуватися вміє, не соромиться.

«СП»: — Напевно, якісь кроки повинна зробити і Росія.

— Росія не США. Вона діє в дусі традиційної консервативної дипломатії, більше в дусі XIX століття. Наші чиновники не стануть ходити по площі і роздавати печиво учасникам вуличного протесту. Росія не втручається так нахраписто у внутрішні справи інших держав. Добре це чи погано, але це так.

«СП»: — У разі перемоги Додона як може бути вирішена придністровська проблема?

— Швидше за все, повернуться до ідеї федералізації. Але така ідея викликає великий опір і з боку значної частини політичного класу Молдови, і тим більше — з боку Заходу.

Постараються реанімувати Меморандум Козака, розроблений в 2003 році. Це теж був план федералізації Молдови. Але, як ми пам’ятаємо, під прямим тиском Заходу тоді план відкинули.

Навряд чи будуть великі зрушення до повної зміни влади в Молдові. Ось коли це станеться, тоді можна буде говорити про пошук компромісного варіанту врегулювання проблеми Придністров’я. Поки занадто багато гальмуючих чинників.

— Не варто думати, що Додон буде однозначно слідувати у фарватері політики Москви, — каже доцент кафедри пострадянського зарубіжжя РДГУ Олександр Гущин.

— Звичайно, Ігор Додон більш зручний для нас, його перемога нам вигідна. Але він буде змушений діяти в сформованих об’єктивних обставин. Олігарх і віце-прем’єр Володимир Плахотнюк нікуди не дінеться, він головний модератор політичного процесу. Американське і європейське вплив теж нікуди не зникнуть. Процес євроінтеграції Молдови зайшов досить далеко, щоб можна було запросто змінити геополітичний вектор.

Зрушень по придністровському врегулюванню теж чекати не варто. Додон говорив про план федералізації, але чи багато він зможе зробити? Обрання Додона дасть Росії великі можливості для маневру. Але не можна однозначно говорити, що Україна опиниться затиснутою між Росією і Молдовою.

Додон сьогодні акумулює значну частину лівого електорату. Плахотнюк хотів би бачити президентом Маріана Лупу. Але великі шанси вийти в другий тур має Майя Санду. І далеко не факт, що Додон зможе виграти у другому турі. Зовнішні сили, модерується виборчий процес, зроблять все, щоб забезпечити перемогу в другому турі кандидата від прозахідних сил.

Залежить багато від того, в яких регіонах яка буде явка. Кишинів — це одне. У провінції більше підтримка лівих сил. До того ж, є ще ділянки для голосування за кордоном. У Росії їх всього вісім, а в Європі в рази більше. І люди, які більше пов’язані з Заходом, швидше проголосують за прозахідного кандидата.

«СП»: — Можливі силові сценарії?

— Збройні зіткнення навряд чи будуть. До речі, ми не знаємо, які домовленості у Додона на Заході. З Москвою домовленості є, але і на Заході прораховують, як Додон буде вести себе в разі перемоги. Якщо в Європі складеться впевненість, що Додон буде вести досить нейтральну політику, то ймовірність сценарію вуличних заворушень і повторення українських подій знизиться.

«СП»: — Додон відкрито заявив, що вважає Крим російським. Невже в разі перемоги він зможе офіційно визнати цей факт?

— Де-юре Молдова навряд чи визнає Крим російським. Цього не зробила жодна країна пострадянського простору, навіть наші союзники по ЄАЕС. Вони визнають російським Крим де-факто, але не офіційно.

«СП»: — Чи можуть потеплішати відносини Кишинева і Тирасполя?

— В Придністров’ї склалася своя складна політична ситуація. Боротьба президента Придністров’я Євгена Шевчука і фінансового конгломерату «Шериф» досягла небезпечної межі. Є ризик розбалансування політичної системи. Навіть візити в Тирасполь посланців з Москви, як бачимо, не знижують напруження боротьби.

До речі, в Придністров’ї далеко не всі будуть раді обрання Додона. З точки зору збереження державності ПМР, їм було б краще обрання людини, негативно ставиться до Москви. Тоді можна мотивувати до опору придністровське суспільство. Тому що будь-які форми федералізації і реінтеграції для Придністров’я неприйнятні. А будь-якому проросійському політику в Кишиневі буде простіше про це домовитися. Ситуація може повернутися до часу Меморандуму Козака.

«СП»: — Наскільки Молдова важлива нашій країні?

— Молдова — маленька держава. І з економічної точки зору не представляє великого інтересу. Зовсім інакше йде справа, якщо говорити про військово-політичний чинник. Присутність російських військ у Придністров’ї — стримуючий фактор для НАТО в регіоні. Особливо з огляду на, що в Румунії розміщують системи ПРО. Прихід до влади в Кишиневі жорсткіших, прозахідних сил був би неприємним для Москви.

Молдова в економічному плані — на другорядних ролях. Але в плані військово-політичному Молдова і Придністров’я грають одну з важливих ролей для нашої зовнішньої політики і для Європи.

«СП»: — Чи можемо ми допомогти забезпечити стабільність в Молдові?

— Активність треба було проявляти раніше. Багато що залежить від того, наскільки громадські активісти будуть готові виступити на підтримку Додона. Якщо Додон зможе вивести людей на свою підтримку в разі спроби відібрати у нього перемогу, то Москва здатна дати йому якийсь карт-бланш. Якщо можливостей зібрати на вулиці активістів у нього немає, то зробити щось складно.

На мій погляд, з точки зору вуличної боротьби перевага буде у тих сил, які контролюють столицю. А ось в Кишиневі за Санду і Лупу проголосує більше людей, ніж в регіонах. Прозахідно налаштовані громадяни живуть, в основному, в столиці і передмістях Кишинева. Додона більшою мірою підтримують в селах і в Гагаузії.

Андрій Іванов

Оригінал публікації

Фото з сайту LiveJournal.com

Теми статті: